Виховна робота
Виховна система школи
Стратегічною метою виховання особистості є її підготовка до виконання комплексу її соціальних ролей, необхідних для суспільного життя: громадянина, трудівника, громадського діяча, сім’янина, товариша.
Кожна загальноосвітня школа має виробити виховну систему з формування соціального досвіду, враховуючи соціальне замовлення, оформлене на рівні різних спільнот (внутрішній світ вихованців, сім’я, школа, мікрорайон, регіон, країна, планета); рівень сформованості в учнів окремих соціальних рис (якостей); особливості школи (умови, традиції, склад педагогічного колективу і таке інше).
Виховна система школи включає в себе мету і завдання виховання, зміст, форми і методи, діагностику кінцевих результатів. Постійно відпрацьовується механізм її самовідтворення через управління та учнівське самоврядування. На основі матеріалів педагогічних спостережень, моніторингу здійснюється корекція виховної системи, окремих блоків чи її структурних компонентів. Отже, в кожний конкретний період виховна система, відзначаючись логічною цілісністю й наступністю, є своєрідною і неповторною, адже змінюється соціальне замовлення, умови діяльності школи, змінюються вихованці та вихователі.
З іншого боку, виховна система школи являє собою діючі канали привласнення суспільних цінностей – спеціальним чином педагогічно оформлене середовище як сукупність відношень у рамках однієї людської спільноти.
Національна доктрина розвитку освіти України визначили пріоритетні завдання виховання й основні напрями їх виконання на сучасному етапі.
Завдання виховання:
• формування особистості патріота України, який усвідомлює свою належність до сучасної європейської цивілізації, підготовлений до життя і чітко орієнтується в сучасних реаліях;
• виховання особистості демократичного світогляду й культури, яка не
порушує прав i свобод людини, з повагою ставиться до традицій, культури народів світу;
• забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власних інтересів;
• формування покоління, яке здатне навчатися впродовж життя;
• створення й розвиток цінностей громадянського суспільства;
• відхід у процесі виховання від уніфікацій, від орієнтації на «середнього» вихованця;
• формування в учнів національної свідомості, людської гідності;
• виховання в учнів свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної
цінності, формування гігієнічних навичок i засад здорового способу життя, збереження й зміцнення їхнього фізичного та психічного здоров'я;
• розвиток у дітей та молоді творчих здібностей, підтримка обдарованих дітей i молоді.
Визначено такі принципи виховання:
• єдність національного і загальнолюдського виховання;
• природовідповідність виховання;
• активність, самодіяльність і творча ініціатива;
• демократизація виховання;
• безперервність і наступність виховання;
• єдність навчання й виховання;
• диференціація та індивідуалізація виховного процесу;
• гармонізація родинного й суспільного виховання;
• особистісно орієнтований підхід у вихованні.
Кожна загальноосвітня школа має виробити виховну систему з формування соціального досвіду, враховуючи соціальне замовлення, оформлене на рівні різних спільнот (внутрішній світ вихованців, сім’я, школа, мікрорайон, регіон, країна, планета); рівень сформованості в учнів окремих соціальних рис (якостей); особливості школи (умови, традиції, склад педагогічного колективу і таке інше).
Виховна система школи включає в себе мету і завдання виховання, зміст, форми і методи, діагностику кінцевих результатів. Постійно відпрацьовується механізм її самовідтворення через управління та учнівське самоврядування. На основі матеріалів педагогічних спостережень, моніторингу здійснюється корекція виховної системи, окремих блоків чи її структурних компонентів. Отже, в кожний конкретний період виховна система, відзначаючись логічною цілісністю й наступністю, є своєрідною і неповторною, адже змінюється соціальне замовлення, умови діяльності школи, змінюються вихованці та вихователі.
З іншого боку, виховна система школи являє собою діючі канали привласнення суспільних цінностей – спеціальним чином педагогічно оформлене середовище як сукупність відношень у рамках однієї людської спільноти.
Національна доктрина розвитку освіти України визначили пріоритетні завдання виховання й основні напрями їх виконання на сучасному етапі.
Завдання виховання:
• формування особистості патріота України, який усвідомлює свою належність до сучасної європейської цивілізації, підготовлений до життя і чітко орієнтується в сучасних реаліях;
• виховання особистості демократичного світогляду й культури, яка не
порушує прав i свобод людини, з повагою ставиться до традицій, культури народів світу;
• забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власних інтересів;
• формування покоління, яке здатне навчатися впродовж життя;
• створення й розвиток цінностей громадянського суспільства;
• відхід у процесі виховання від уніфікацій, від орієнтації на «середнього» вихованця;
• формування в учнів національної свідомості, людської гідності;
• виховання в учнів свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної
цінності, формування гігієнічних навичок i засад здорового способу життя, збереження й зміцнення їхнього фізичного та психічного здоров'я;
• розвиток у дітей та молоді творчих здібностей, підтримка обдарованих дітей i молоді.
Визначено такі принципи виховання:
• єдність національного і загальнолюдського виховання;
• природовідповідність виховання;
• активність, самодіяльність і творча ініціатива;
• демократизація виховання;
• безперервність і наступність виховання;
• єдність навчання й виховання;
• диференціація та індивідуалізація виховного процесу;
• гармонізація родинного й суспільного виховання;
• особистісно орієнтований підхід у вихованні.
